Морвокзал в Одесі

Мене завжди тягне до моря. Приїхавши в Одесу, я не мала спокою, бо друзі напланували культурну програму, а мене тягнуло до моря. Мені вже нічого не потрібно, коли я відчуваю перші нотки морського запаху в повітрі. Як це сталося біля Оперного театру. Мені захотілось все покинути і спуститись до Морського вокзалу. Справа в тому, що з морем у мене пов'язані найінтимніші, найсокровенніші дитячі спогади. Це було Чорне море на південному березі Криму. Ми їздили туди з батьком разів вісім, а може, й більше. Кожного вечора я приходила до моря, ставила на телефоні готичну музику, і вдивлялась у далечінь. Коли на води спадала ніч, мені здавалось, що з хвиль зараз вирине величезний спрут, і буде страшно, і море покаже свою неймовірну жахливу силу. З морем у мене особлива розмова. До моря у мене особлива закоханість. Я сприймаю його як окрему істоту з таємничою химерною душею. Воно манить мене, як якась печальна нездійсненна мрія, як темне дно нашого минулого, як безмежний горизонт нашого майбутнього у сонячних відблисках, як вічна таємниця життя, захована у мерехтінні місячної доріжки... Звичайно, на Морвокзалі такого розмаху моря не знайдеш, зате знайдеш там красу індустріальних пейзажів і вечірній спокій.




























На Морвокзалі тепер є "Компот":







Якщо Вам надокучили мої ноги, то ось я. Трохи втомлена після культурної програми:)





Наступного дня ми поплавали на кораблику:



Мій бойфренд Максимчик. Він до моря байдужий, бо любить лижі.





Наостанок - трохи фоток з пляжу Аркадія:



 


Друзі: