Odessa. Introduction. Southern pearl of Ukraine

Моя травнева відпустка почалась з Одеси. Я довго думала вчора перед сном, як написати сьогодні цю "підводку" до неймовірних світлин Одеси, і нічого толкового вигадати не змогла. Я не можу описати це місто кількома словами. Це дуже важко, бо Одеса залишає в спогадах неймовірно багатий шлейф. Як парфуми SHALIMAR. Вінтажний аромат Одеси з томними нотами вечірнього повітря, просякнутого морським бризом і теплом асфальту, змішаними з запахом каштанового і вишневого цвіту, соками зеленої трави. Одеса - місто, в якому хочеться провести літо. Місто, в якому хочеться закохатись, одягти ситцевий сарафан та нуль макіяжу (тільки свої веснянки), взяти смачного пива й податись на нічне побачення на один з віддалених пляжів. Всю ніч хмільними ногами танцювати на піску і зустрічати сонце. Одеса - місто, де хочеться усамітнитись на лавочці Приморського бульвару і годинами читати книги під розлогим каштаном, поки не спаде обідня спека. Одеса - місто, де в неочікуваних місцях тобі, людині, яка нічого подібного не практикує, раптом хочеться зупинитись і, заглибившись у себе, помедитувати. На річковому вокзалі, у сквері, на яхті. Одеса - місто світлих платанових алей і старовинної бруківки. Місто тисяч кафе і ресторанчиків. Місто, випалене сонцем і вимите дощами. Місто старе і добре. Місто усміхнене і розслаблене. Тут хочеться зупинитись і нікуди не бігти. Тут хочеться зустрічати незнайомців і слухати їхні сторії. Хочеться поринути в ніч. Хочеться забути, хто ти є. Ким ти був. Не думати, ким ти будеш. Одеса - місто незабутньої архітектури. Старої і затишної. Доброї і непомпезної. Одеса не має того готичного і барокового присмаку, як Львів. Вона не така манірна і претензійна. Не така таємнича, але теж овіяна легендами. Вона оптимістична. Одеса - колоритне місто, яке любиш навіть з його помийними розводами на асфальті "Привозу" та руїнами, з вікон яких стирчать дошки й цегла. Одеса - місто босяцьке і культурне водночас. Місто занедбане і чисте. Місто свободи і спокою. Ось.



















Від цієї будівлі я відліпитись не могла. Кожен день її фоткала з різних ракурсів, як бачите. Недавно відреставрована "Гостиница Московская":







Креативні милі кафешки Дерибасівської і не тільки, чимало з них зі своїми мануфактурами. Кафешкам я приділю окремий пост:)















Частка Львова в Одесі. Впізнаєте?















"Нєожиданно" на Дерибасівській:



 На Дерибасівській - вєчєрній моцион.



 Театр Опери та Балету в стилі рококо, красивий, як віденський тортик:











Навколо театру:





Археологічний музей. Статуя "Лаокоон".





Приморський бульвар:









Трохи морської теми з вулиць Одеси:





Катя Друга. В контексті України я терпіти цю бабздерю не можу. Але пам'ятник взгромозділі. Що ж.





Цокіт копит по всьому місту:





Одеса - місто ретро стилізацій:







Але мені подобаються ці ненапудрені і ненапомаджені старі будинки:

















Старий одеський під'їзд:





Одеса - місто ясних платанових алей:









І трохи архітектури:















Балкони Одеси варті окремих статей:)











Після перегляду бажано вмикнути старі платівкові пісні Утьосова:)