backstage ELENAREVA S/S 2014

Морвокзал в Одесі

Мене завжди тягне до моря. Приїхавши в Одесу, я не мала спокою, бо друзі напланували культурну програму, а мене тягнуло до моря. Мені вже нічого не потрібно, коли я відчуваю перші нотки морського запаху в повітрі. Як це сталося біля Оперного театру. Мені захотілось все покинути і спуститись до Морського вокзалу. Справа в тому, що з морем у мене пов'язані найінтимніші, найсокровенніші дитячі спогади. Це було Чорне море на південному березі Криму. Ми їздили туди з батьком разів вісім, а може, й більше. Кожного вечора я приходила до моря, ставила на телефоні готичну музику, і вдивлялась у далечінь. Коли на води спадала ніч, мені здавалось, що з хвиль зараз вирине величезний спрут, і буде страшно, і море покаже свою неймовірну жахливу силу. З морем у мене особлива розмова. До моря у мене особлива закоханість. Я сприймаю його як окрему істоту з таємничою химерною душею. Воно манить мене, як якась печальна нездійсненна мрія, як темне дно нашого минулого, як безмежний горизонт нашого майбутнього у сонячних відблисках, як вічна таємниця життя, захована у мерехтінні місячної доріжки... Звичайно, на Морвокзалі такого розмаху моря не знайдеш, зате знайдеш там красу індустріальних пейзажів і вечірній спокій.

Кафе "Компот" в Одесі

Окрасою вулиці Дерибасівської в Одесі є кафе "Компот". Розписувати його портрет я не буду, бо фотографії говорять самі за себе. Але скажу одне - секрет успіху "Компоту" й подібних кафе саме в їх домашності й побутовості. Приходячи в такий заклад, ми почуваємось там вільно й розслаблено, так, ніби приїхали погостювати до когось з добрих друзів. Нас нічого не гнітить: ні строгість чи пафос інтер'єру, ні вихолощені офіціанти, ні концептуальна музика, ні меню зі стравами аля "кандибобер в трюфельному соусі". Секрет таких кафе, вдало стилізованих "домашнєй утварью" під прованські заміські будиночки чи радянські дачі, чи тосканські вілли, в тому, що людина поринає в таку омріяну атмосферу вікенду й відпочинку, коли час іде розмірено, нікуди не треба поспішати, можна просто налити собі склянку компоту і, ні про що не думаючи, сидіти й мружитись від сонця:)

Ресторан "Дача" в Одесі

Продовжую свою розповідь про принади Одеси. Це місто, попри все інше, славиться і найкращими в Україні кафешками й ресторанчиками. Одним зі "злачних мєст" є ресторан "Дача", що знаходиться впритул до Ботанічного саду. Місцинка зелена, пахуча, спокійна і дуже затишна. Ресторан розмістили на великій території колишнього радянського санаторію. Ландшафт стилізували під формат дачного садка:  стежки, викладені бруківкою, кущі і квіти, невибагливі до поливу, дерева, які створюють затінок, лежанки і гамаки. Будівля ресторану всередині теж створює часовий коридор, по якому ти мимоволі переносишся в радянські часи. Наївність і простота інтер'єру торкають в душі ностальгійні струни, тобі хочеться залишитись тут хоч "на дєньок", як в тій пісні Анжеліки Варум про "уліцу в трі дома, гдє всьо просто і знакомо". Емальований надщерблений посуд з "промисловими" примітивними натюрмортами, чашки й тарілки в крапинку, тюлеві фіранки на вікнах, бабусине варення... Це ті спогади минулого, ті комки тепла, які ми трепетно бережемо кожен десь в закутках своїх душ, і повертаємось туди часовим коридором.

Подвір'я на "Дачі":

Odessa. Introduction. Southern pearl of Ukraine

Моя травнева відпустка почалась з Одеси. Я довго думала вчора перед сном, як написати сьогодні цю "підводку" до неймовірних світлин Одеси, і нічого толкового вигадати не змогла. Я не можу описати це місто кількома словами. Це дуже важко, бо Одеса залишає в спогадах неймовірно багатий шлейф. Як парфуми SHALIMAR. Вінтажний аромат Одеси з томними нотами вечірнього повітря, просякнутого морським бризом і теплом асфальту, змішаними з запахом каштанового і вишневого цвіту, соками зеленої трави. Одеса - місто, в якому хочеться провести літо. Місто, в якому хочеться закохатись, одягти ситцевий сарафан та нуль макіяжу (тільки свої веснянки), взяти смачного пива й податись на нічне побачення на один з віддалених пляжів. Всю ніч хмільними ногами танцювати на піску і зустрічати сонце. Одеса - місто, де хочеться усамітнитись на лавочці Приморського бульвару і годинами читати книги під розлогим каштаном, поки не спаде обідня спека. Одеса - місто, де в неочікуваних місцях тобі, людині, яка нічого подібного не практикує, раптом хочеться зупинитись і, заглибившись у себе, помедитувати. На річковому вокзалі, у сквері, на яхті. Одеса - місто світлих платанових алей і старовинної бруківки. Місто тисяч кафе і ресторанчиків. Місто, випалене сонцем і вимите дощами. Місто старе і добре. Місто усміхнене і розслаблене. Тут хочеться зупинитись і нікуди не бігти. Тут хочеться зустрічати незнайомців і слухати їхні сторії. Хочеться поринути в ніч. Хочеться забути, хто ти є. Ким ти був. Не думати, ким ти будеш. Одеса - місто незабутньої архітектури. Старої і затишної. Доброї і непомпезної. Одеса не має того готичного і барокового присмаку, як Львів. Вона не така манірна і претензійна. Не така таємнича, але теж овіяна легендами. Вона оптимістична. Одеса - колоритне місто, яке любиш навіть з його помийними розводами на асфальті "Привозу" та руїнами, з вікон яких стирчать дошки й цегла. Одеса - місто босяцьке і культурне водночас. Місто занедбане і чисте. Місто свободи і спокою. Ось.

Володимир Дегтярьов, гендиректор NewsFront PR Agency розповідає, як створити SELF-БРЕНД

17 квітня, в Інституті філології (який я закінчила:), а по-народному, Жовтому корпусі КНУ ім. Тараса Шевченка в рамках профорієнтаційного проекту Про Life відбулася лекція Володимира Дегтярьова, генерального директора і партнера PR-агентства NewsFront. Нагадаю, що проект Про Life націлений на допомогу студентам гуманітарних спеціальностей. Це 3-місячний курс майстер-класів, тренінгів та історій успіху від відомих людей: спікери, які руйнують стереотипи про меншовартісність освіти філолога, біснес-тренери з дієвими порадами, загалом люди з різних сфер діяльності, які вийшли з гуманітарних наук.



Володимир Дегтярьов, як і багато його колег, прийшов у PR з філології. Закінчив Львівський університет ім.Івана Франка, факультет іноземних мов, кафедру перекладознавства. Почав з викладання та перекладів, потім перейшов до роботи з текстами і аналітикою. Спробував організовувати заходи, допомагав запускати інформаційні кампанії, і непомітно для себе опинився в піарі. Працював і в недержавних проектах, і в державних структурах (у відділі преси Посольства США). Вже 8 років працює в PR агентствах, з яких 3,5 роки - очолює агентство  NewsFront. Для клієнтів NewsFront - це організатор прес-конференцій і презентацій, посередник у роботі з лідерами думок, експертами та блогерами, копірайтер, аналітик, порадник з організації спонсорських та партнерських проектів. Варто додати ще й те, що Володимир - затятий спортсмен і перетворив спорт на свою життєву філософію. В одному з інтерв'ю він сказав: "Як в спорті максимальних результатів можна досягнути лише на змаганнях, коли є потужний стимул, так і в бізнесі присутність на ринку потужних гравців змушує бути постійно в тонусі і шукати способи залишатись конкурентноздатним".

Володимир Дегтярьов  прийшов до студентів, аби розповісти про основи self-брендингу і дати відповіді на питання: Що таке "Я-бренд"? Як створити власний бренд і як розвивати його?

"Я-бренд" це:







Щоб створити власний бренд - треба ДІЯТИ. Треба бути активним і використовувати всі можливості, аби проявити себе. Якщо людина відсутня в інформаційному полі - це програшний варіант.

Інтерв'ю BEVZA для Наталії Гузенко (Harper's Bazaar Fashion Weekend)

Вчора в ТЦ Ocean Plaza відбулася серія інтерв'ю з відомими українськими дизайнерами, яку проводила головний редактор Harper's Bazaar Ukraine Наталія Гузенко. Захід організований в рамках  Harper's Bazaar Fashion Weekend, який триває з 19 по 21 квітня. В програмі - 15 учасників. Впродовж модного вікенду в шоурумах дизайнерів та в концепт-сторах діють спеціальні знижки. (Програма Модного вікенду від Harper's Bazaar в кінці статті).

В зоні Harper's Bazaar Наталія Гузенко інтерв'ювала Світлану Бевзу (BEVZA), Федора Возіанова (vozianov), Ірину Каравай (Karavay) та Наталію Каменську (KAMENSKAKONONOVA). День був дуже насиченим! В перервах між інтерв'ю-сесіями можна було трохи розвіятись, шопінгуючи маазинами Ocean Plaza, позначеними, в тому числі, наклейками "Bazaar MUSTHAVE".



В кожному з виділених магазинів експерти журналу обрали найактуальніші речі сезону, вибір позицій справді дуже вдалий.

Але повернемось до дизайнерів. Сьогодні публікую розмову зі Світланою Бевзою.



Хочу сказати, що це одне з найцікавіших та найзмістовніших інтерв'ю, яке мені доводилося чути власними вухами. Світлана справляє враження дуже освіченого дизайнера, який добре орієнтується в тому, що робить. Вона захоплено розповідає про історію моди, вона аналізує одяг під кутом зору психології і філософії, вона вивчає ментальні особливості своїх клієнтів та культурні особливості країн, в яких продається. Світлана не з тих дизайнерів, які просто творять, відірвавши ноги від землі і літаючи десь у хмарах. Вона сама загиблюється у вивчення кон'юктури ринку, тому що відчуває зацікавлення і відповідальність за розвиток свого бренду. Плюс до всього, вона хороший стиліст і має відмінний смак, вільно оперує стилістичними категоріями і може давати грамотні поради своїм клієнтам. Багато хто вважає її обличчям свого бренду.



Читаємо інтерв'ю, яке повне есенційних думок та корисних фактів.

Это достаточно уникальное качество, когда дизайнер может создавать вещи, с первого взляда строгие и на каждый день, но, одев их, женщины чувствуют себя очень привлекательно и женственно.

Я стала работать именно в стилистике минимализма, потому что для меня это интересная математика. Когда создается одежда, которая должна быть выдержана в линейке похожих вещей, но разных, когда есть подобные рамки, в них интересно работать. Мне кажется, что гораздо легче создать бросское платье с какой-то фривольной формой, а вот над структурными вещами, оставляя их женственными, работать гораздо сложнее. Это просто интересно.