14 квітня з 12.00 до 22.00 в столичному клубі D'Lux відбувся вже другий за рахунком Ukrainian Fashion Market. Ярмарок позиціонує себе як унікальну територію для невимушеного спілкування людей, закоханих в красу. Ця територія дає можливість широкій публіці познайомитися з новими і не дуже іменами в українській моді, поринути в атмосферу творчості, а дизайнерам - представити свої нові ідеї. Формат заходу включає в себе шоуруми, покази-презентації та майстер-класи по стилю й красі. Минулого року, наприклад, в рамках UFM Тетяна Бойко, визнаний в Україні візажист, засновниця своєї школи мейкапу, провела свій майстер-клас на живій моделі, де паралельно розповідала про тренди в макіяжі на 2013 рік, і відповідала на питання аудиторії. Було дуже пізнавально. Мені сподобалось.
Можу сказати, що цього року рівень заходу, звісно, покращився. Були присутні дизайнери не лише з Києва, а й з інших кутків України. Але питання в тому, наскільки якісні ці дизайнери і що вони можуть запропонувати. Більшість стендів у мене, особисто, справила враження виставки "подєлок кружка рукодєлія" чи "кройкі і шитья". Назвати це модою не повертається язик, а тим більше fashion-ом, тому що, дивлячись на ці речі, ти не відчуваєш концепції, ти не відчуваєш, яке повідомлення вони в собі несуть, яку точку зору. Є річ - нема сказаності. Є душа - зате нема market-у. Є збірна маса речей - нема колекції. Про комерційність такого заходу годі говорити, тому що добір дизайнерів здійснено дуже по-панібратськи, або ж не було з кого вибирати. Якщо керівництво проекту не залучатиме в свої ряди більше перспективних і сучасних імен, яким є що сказати, то так і залишатись UFM на рівні містечкового ярмарку шароварщини і східноєвропейського псевдогламуру. Я критикую не тому що я така крута-ахрєнєнна цензорка розглагольствую з невидимої трибуни! Я критикую, бо мені завжди болить за цю українську замкненість на своїй локальності і за цю самовдоволеність власною убогістю.
Але не будемо про погане. Будемо про хороше. Мене, наприклад, приємно вразив куток дизайнера аксесуарів Artemiy Pavlov.
Мене одразу потягнуло туди магнітом, тому що це єдиний куток, який виглядав як шоурум, і від якого повіяло філософією. До того ж, я завжди ціную, коли хтось займається аксесуарами.
Всі ці вінтажні штуки, саквояжі, старе дерево, люльки, радянські машинки - ох як приваблюють мене.
Хіба це не мило? :)
Шоурум, погодьтесь, оформлений зі смаком!
Ми з Артемієм домовились про інтерв'ю, тому більше інформації про його майстерню я розповім пізніше, а поки можу прокоментувати якість виробів. Знаєте, колись я торкнулась до сумки Louis Vuitton моєї подруги, і не повірила, що це шкіра (у них була колекція чорних сумок, деякі моделі затягувались, як торбинки). Шкіра була до того туга, наче каучук! Так-от, сумки Артемія виконані з подібної шкіри! Зараз буде фетишизм: тугі, міцні, гладкі, і ДУЖЕ якісні. Справжній fashgasm (fashion orgasm:)!
Сумки Артемія публікувались в чоловічому журналі Esquire (поряд з Louis Vuitton, до речі):
Хороші, якісні речі і цікава біжутерія була в корнері Bant Botique, проте в їх речах я просканувала візуальні коди мінімум двох домів - це Versace i Chanel (на мені). Плагіат - ето нє хорошо.
Я і Марія Распутная:
Дизайнер Каріна Волохова (POSH) і візажист Анна Кузьміних:
Zina Morino (hair stylist, директор агентства FIRST LOOK) і модель Інна Калюжна:
Гостя вечора:
Трохи мене в той день:
Немає коментарів:
Дописати коментар